В цій темі хочу розповісти про найпоширеніші породи м"ясної худоби , які розводяться в світі. Та й про наші вітчизняні породи теж не можна забувати. Мені дуже подобаються ці потужні тварини. Можливо комусь буде цікаво , можливо хтось для себе взнає щось нове. А дехто , можливо , і вперше відкриє для себе цих тварин.

Абердин-ангус










Класична британська м'ясна порода світового значення. Виведена у середині XIX ст. в Шотландії (графства Абердин і Ангус) методом селекції за м'ясними якостями місцевої чорної комолої(безрогої) худоби. Досить суворий клімат, малородючий грунт і гориста місцевість зумовили хорошу пристосованість тварин до пасовищного утримання. Це тварини добре вираженого скороспілого м'ясного типу. Завдяки добрим акліматизаційним властивостям, невибагливості до кормів, чудовим м'ясним якостям , абердин-ангуси стали дуже розповсюдженими в усьому світі. Родоначальником породи вважається бик Блек Прінс (Чорний принц), який числиться у всіх родоводах сучасних абердин-ангусів. Тулуб у цих тварин широкий, глибокий, «сидячий» на низьких ногах, голова невелика, шия коротка, окости широкі, мускулатура добре розвинена. Характерні ознаки породи - комолість і чорна масть. Ця худоба добре акліматизується і показує високу м'ясну продуктивність в умовах помірного клімату і повноцінного годування.Також однією з найважливіших характеристик цієї породи , які вигідно виділяють її серед інших - є невелика маса телят при народженні. Телята народжуються живою масою 24-27 кг. , тому отелення у корів проходят легко. Жива маса дорослих корів абердин-ангуської породи 500-550 кг, бики - 750-900 кг. При інтенсивній відгодівлі бички до 18 місяців досягають живої маси 450-500 кг. Забійний вихід (відношення ваги туші до живої маси) - 60-65% від живої маси. Хоча масть їх переважно чорна, проте у Сполучених Штатах Америки і Канаді розводять і червоних ангусів.
Тварини американської селекції крупніші за вітчизняних.
Хоча Абердин-ангуси і мають відносно меншу масу ніж представники інших м"ясних порід , але переважають їх за плодючістю і легкістю отелень. Ці особливості в м"ясному скотарстві дуже важливі , адже ця худоба як правило утримується в напів-диких умовах , де послугами ветеринара не завжди є змога скористатися. Також абердин-ангуська порода стоїть на першому місці серед інших м'ясних порід по скороспілості і якості яловичини. Для тварин цієї породи характерні раннє відкладення жиру і прекрасна якість мраморного м'яса з невеликим вмістом кісток і сухожиль.

Порода шароле

Так , Шароле цікава порода. Найбільша з усіх. Коли на виставці підходив до двох бичків , які були привезені з Франції , то чесно кажучи , вражає , коли бичок в холці майже з тебе ростом і важить 1200 кг. Але у них часто бувають проблеми при отелах , бо телята народжуються дуже крупні - біля 40 кг.

Шароле











Спеціалізована французька м'ясна порода, одна з найбільших по масі і вираженості м'ясних форм, яка швидко поширилася на всіх континентах світу.Створена методом довготривалої селекції місцевої худоби, спорідненої сименталам, за м'ясними якостями. Тварини характеризуються доброю акліматизаційною здатністю, крупні, мають високу енергію росту, швидко нарощують м'язову тканину без осалювання туш, відзначаються стійкою спадковістю і багатим генофондом.
Тварини породи шароле мають довгий і глибокий тулуб з добре розвиненою мускулатурою, особливо в області спини і задньої третини тулуба. Масть полова різних відтінків.
Жива маса дорослих бугаїв сягає в середньому 1000—1200 кг, корів — 600—700 кг. Для корів характерна висока молочність (218— 300 кг). В післямолочний період молодняк не знижує темпів росту. В річному віці бугайці досягають 400 кг, а у 15 місяців — 480—550 кг. Телиці у віці 18 місяців мають живу масу 400— 450 кг, середньодобові прирости від народження до 15 місяців коливаються по бугайцях від 900 до 1100 г, по телицях — 800-950 г. Жива маса телят при народженні становить: бичків — 42—45 кг, телиць — 40—42 кг. Молодняк породи шароле характеризується добрими забійними показниками, високою якістю м'яса. Забійний вихід — 64,6%.
Для породи характерна великоплідність, у зв'язку з цим в частини тварин, особливо в первісток, зустрічаються важкі отелення. Цей недолік породи зараз знаходиться в центрі уваги селекціонерів, і ведеться систематична племінна робота у напрямку зниження важких отелів.
Цю породу широко використовують для промислового схрещування з молочними і м'ясними породами і для виведення нових м'ясних порід і типів.З успіхом використовувалися бугаї породи шароле при створенні української м'ясної породи, поліського, знам'янського, південного типів.





Як вам бичок вагою 1655 кг?

Не хотів би я таких бичків розбороняти...

С этого китайца непохая бы мишень получилась, а они (быки) между собой бодаются

Я взагалі не можу зрозуміти яка роль того китайця? Він чи розбороняє , чи підбадьорює свого бика? Ризиковано... Атакувати його вони не будуть , а от випадково травмувати можуть.

Бельгійська блакитна













Виходячи з назви, бельгійська блакитна м'ясна порода ВРХ виникла в центральній і північній Бельгії. Під час другої половини 19-го століття коротконогі бики були експортовані до Бельгії з Великобританії з метою поліпшити місцеву популяцію корів, яка складалася в основному з особин молочного типу (червоно-ряба і чорно-ряба). Деякі джерела також вказують на використання породи шароле у виведенні бельгійської блакитної впродовж 19-го століття.
Між 1920 і 1950 роками відбувався активний відбір особин як для отримання молока, так і для отримання м'яса. З 1950 по 1960 рік був зроблений вибір на користь тварин з великою кількістю м'язової маси, яка характеризувалася так званим "подвоєнням". В результаті такої селекції ми можемо бачити бельгійських блакитних у наш час у всій своїй красі.
Бельгійська блакитна - це крупна тварина із закругленими формами і чітко вираженими м'язами. Шия, плечі, зад, поперек і огузок підкреслені добре розвиненими м'язами. Спина пряма, а круп заокруглений, чітко виражений хвіст і шкіра в чудовому стані. Порода має сильні ноги і легко пересувається.
Колір може варіювати від білого, голубувато-рябого і чорного до комбінацій попередніх кольорів. Червоний колір інколи зустрічається в генотипі окремих ліній. Порода відрізняється дуже спокійним темпераментом.
Вага дорослого бика від 1100 до 1250 кг. Висота в межах від 1,45 до 1,50 м. Інколи зустрічаються особини з вагою більше 1300 кг. Корови зазвичай досягають ваги від 850 до 900 кг і можуть перевищувати 1,40 м в холці.
Розвинені м'язи є відмінною рисою даної породи. Телята не народжуються з такими м'язами, а зазвичай вони починаються проявлятся з 4 по 6 тиждень життя.
Бельгійська блакитна (біло-блакитна) славиться своїми формами і часто її називають коровою з "подвійними" м'язами. Ця порода виграє в будь-якої іншої по виходу м'яса з туші (до 80%). При використанні в міжпородному схрещуванні з коровами молочних або м'ясних порід, бельгійська блакитна "додає" вихід м'яса з туші від 5 до 7% в порівнянні з материнською лінією.
Обширні дослідження показали, що в ДНК цих тварин знаходиться ген, які пригнічує виробництво міостатину, білку, який відповідає за пригнічення росту м'язів після досягнення якоїсь точки. Тому ріст м'язів в представників цієї породи практично не припиняється. Чистопорідні лінії бельгійської блакитної містять дві копії цього гена і при кросбредному розведенні один зазвичай передається і служить причиною збільшення виходу м'яса з туші у таких телят.
Отже в процесі схрещування виходять телята, які дозволяють отримати більше м'яса, яке відрізняється низьким вмістом жиру в порівнянні з традиційною яловичиною.
Бельгійська блакитна характеризується наступними рисами:
- легкі отелення;
- хороша рухливість і структура тіла ;
- відмінний, спокійний темперамент;
- скоростиглість , хороший розмір;
- гіперрозвинені м"язи;
- можливість виробництва "пісного" дієтичного м'яса;
- чудове використання кормів;
- підходить для виробництва кросбредних телят.
Порівняння в ЄС між бельгійською блакитною і шароле показали, що бельгійська має вищий відсоток м'язової маси, вищий надій і добовий приріст маси. Бельгійські блакитні також трохи пізніше досягали статевої зрілості.
Існує ще одне неправильне уявлення , що ніби-то бельгійська блакитна має проблеми з отеленнями і багато телят отримують за допомогою кесаревого розтину. Річ у тому, що зазвичай цим методом користуються при чистопородному схрещуванні на племінних господарствах Бельгії, де кожне теля коштує дуже великих грошей. Тому фермер не ризикує і часто вдається до послуг ветеринара, хоча цим скорочує дітородний вік корови.



Я так зрозумів , в цьому відео чудак виправдовується що це не стероїди , а виключно заслуга генетики.

Ximik11, видео бельгийцев посмотреть бы на помеси этой породы, есть фотки?