Форум фермерів України

свіжина:

Буріння свердловин на воду

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
ПовідомленняДодано: Сер квітня 18, 2012 5:12 pm 
Офлайн

З нами з: Суб березня 31, 2012 5:38 pm
Повідомлення: 11
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/web ... 3511=42681

До № 9571 від 09.12.2011 р.
н. д. України Г.Калетнік, М.Перестенко,
І.Сідельник, В.Черній.

ВИСНОВОК
на проект Закону України
«Про аквакультуру»
(реєстр. № 9571 від 09.12.2011 р.)

Проект спрямований на визначення й регулювання аквакультури як окремого виду господарської діяльності в системі агропромислового виробництва. Він встановлює порядок використання водних об'єктів для одержання риби та інших водних організмів, збільшення запасів водних біоресурсів шляхом їх штучного відтворення і вирощування в повністю або частково контрольованих умовах, а також регламентує взаємовідносини органів державної влади, місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у відповідній сфері.

Головне управління, проаналізувавши проект, вважає за доцільне висловити щодо нього наступні зауваження.

Питання, якому присвячений даний проект, не є новим у законодавстві, що регулює відносини з використання, охорони та відновлення рибних ресурсів. Зокрема, 8 липня 2011 року прийнято Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі. Визначена у цьому Законі сфера регулювання та сфера застосування законопроекту співпадають і зводяться у кінцевому результаті до здійснення господарської діяльності на одних і тих рибогосподарських водних об’єктах та встановлення взаємовідносин між органами державного управління у цій сфері.

Вважаємо, що за наявності Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», який містить принципові положення з аквакультури (рибництва) в Україні, увагу слід приділяти не тиражуванню нових законів, що дублюють чинний, а удосконаленню в разі потреби чинного закону.

Що стосується безпосередньо тексту законопроекту, то до нього є наступні зауваження.

Аквакультура у проекті розглядається як вид господарської діяльності, що відноситься до системи агропромислового комплексу («визнання аквакультури, як окремого виду сільськогосподарської діяльності в системі агропромислового виробництва» - абз. 2 ст. 5; «державна політика в аквакультурі є складовою частиною державної аграрної та соціально-економічної політики» - ч. 1 ст. 6). Це не узгоджується з положеннями Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», що присвячені формуванню окремої галузі рибного господарства, визначенню завдань державної політики у цій галузі (ст. 4), зокрема, щодо підвищення біопродуктивності рибогосподарських водних об‘єктів (їх частин) шляхом відтворення водних біоресурсів, розвитку аквакультури.

Викликає зауваження визначення термінів, що міститься у ст. 1 проекту. Зокрема, на нашу думку, чинній редакції визначення «аквакультура (рибництво)», що міститься в Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», у більшій мірі, ніж варіанту відповідного визначення, запропонованого у проекті, властиві лаконічність, чіткість (цим вимогам мають відповідати визначення юридичних термінів). У цій статті знаходимо визначення понять «чужорідні види гідробіонтів», «немісцеві види гідробіонтів», але відсутнє загальне визначення «гідробіонтів».

Надто спрощений підхід застосований щодо визначення права власності на об‘єкти аквакультури. За проектом, вони можуть перебувати у державній, комунальній чи приватній власності у залежності від того, за які кошти вони розведені чи вирощені: у державній власності - за рахунок коштів державного бюджету та коштів державних підприємств та організацій; у комунальній власності - за рахунок коштів бюджетів АРК, обласних, міських, районних рад, комунальних організацій та підприємств; у приватній власності - за рахунок власних коштів суб'єктів аквакультури. При цьому не враховано, що відповідне фінансування може відбуватися з різних джерел, спільно суб‘єктами різних форм власності тощо. Вважаємо, що для цілей аквакультури слід використовувати положення ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» щодо порядку набуття права власності на водні біоресурси.

Неупорядкованими є положення проекту, що визначають засади надання рекреаційних послуг в аквакультурі. Так, у ст. 1 при визначенні рекреаційних послуг в аквакультурі акцент зроблено на тому, що вони надаються в порядку спеціального використання водних ресурсів. Проте у ст. 20, яка визначає умови надання рекреаційних послуг, про спеціальне використання водних ресурсів не згадується. При цьому не враховано важливе для даного проекту положення Закону України ««Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (частина п‘ята ст. 27), за яким «використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об‘єктів, наданих для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів».

Частина перша ст. 21 проекту встановлює, що використання водних об‘єктів (їх частин) для цілей аквакультур здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Це положення відсильного характеру викликає заперечення. Річ у тому, що оскільки даний законопроект має спеціальне призначення, то безпосередньо у ньому мають вирішуватися особливості застосування його положень. Перекладання ж на Кабінет Міністрів України розробки актів підзаконного характеру знижує рівень регламентаційного навантаження закону і ставить під сумнів необхідність його прийняття.

Викликає заперечення й положення частини другої ст. 21 проекту, за яким водні об‘єкти надаються суб'єктам аквакультури як цілісний комплекс (землі водного фонду, зайняті водою, прибережними захисними смугами та спорудами, що використовуються на водних об’єктах) за єдиним типовим договором оренди». Вони суперечать Водному кодексу України (ст. 51), за яким в оренду можуть передаватися водні об'єкти (їх частини) лише місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, а не «водні об’єкти» взагалі, до яких відповідно до законодавства України належать усі води на території України.

Положення частини третьої ст. 17 проекту, присвячені кредитуванню виробництва в аквакультурі, мають описовий, коментарний, інструктивно-рекомендаційний характер, і по суті є зайвими у цьому проекті. Порядок укладання кредитних договорів (розмір та умови кредиту) врегульовується Цивільним кодексом України (стаття 1054 та інші).

Низка положень у проекті стосується штучного відтворення водних біоресурсів, «рибогосподарської меліорації водойм», «інтродукції та акліматизації», «використання чужорідних видів» тощо (статті 18, 25, 26, 27). Вказані норми не узгоджуються з базовими положеннями Закону України «Про тваринний світ» у цій сфері. Зокрема, у проекті не враховано, що відповідно до статті 50 цього Закону переселення, акліматизація і схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань рибного господарства.

Розділ IV проекту складається з однієї ст. 28, яка до того ж потребує редакційного опрацювання. Зокрема, її частину першу слід було б викласти у наступній редакції: «Порушення вимог цього Закону тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність відповідно до закону». Крім того, для потреб цього проекту при визначенні порядку відшкодування збитків варто було б обмежитися частиною третьою цієї статті, яка містить загальні положення. Слід врахувати й те, що питання розгляду суперечок у даній сфері не вписуються у статтю, що присвячена відповідальності.

У проекті зустрічаються статті із положеннями констатуючого характеру, які не мають регламентуючого навантаження. Це, зокрема, стосується державного нагляду (контролю) в сфері аквакультури, котрому присвячена ст. 11 проекту. Вона не дає жодного уявлення про особливості здійснення державного контролю у даній сфері, форми та методи його здійснення, взаємодію державного контролю з самоврядним та громадським. Потребує належного наповнення ст. 24 «Селекційно-племінна робота в аквакультурі». Вона за своїм призначенням повинна була б мати не відсильний характер, а систематизуючий. Тобто має узагальнювати (уніфікувати) нормативно-правову практику забезпечення селекційно-племінної роботи в аквакультурі. Виключно інформаційний характер (досить неповний) має ст. 16, присвячена припиненню та обмеженню права здійснення аквакультури. В ній, зокрема, акцент зроблено на одній підставі припинення зазначеного права - недотримання вимог, установлених порядком використання водних об‘єктів для цілей аквакультури. Але ж реально таких підстав більше. Це, зокрема, припинення підприємницької діяльності в даній сфері, добровільна відмова власника від права власності на об‘єкти аквакультури тощо. Слід було б врахувати, що право власності суб‘єктів господарювання на водні біоресурси може припинятися відповідно до рішення суду.

У проекті при визначенні центральних органів виконавчої влади слід взяти до уваги, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України за Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. № 1085 реорганізовано в Міністерство екології та природних ресурсів України.
Оцінюючи проект Закону «Про аквакультуру» в цілому, слід відзначити, що він не має самостійного предмету правового регулювання. Адже питання аквакультури є складовими загальних питань ведення рибного господарства, охорони та відновлення водних біоресурсів. Це виявляється й у характері самого проекту, який за складом статей, їх призначенням, термінологією є похідним від Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». Спроба ж запровадити паралельне регулювання однотипних суспільних відносин призведе до ускладнень в тлумаченні законів, присвячених відповідним питанням, породить проблему узгодження їх положень як на етапі опрацювання запропонованого проекту, так і в процесі його реалізації.
У зв’язку з цим найбільш оптимальним виглядає варіант удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у сфері аквакультури, в межах розділу ІХ «Штучне відтворення водних біоресурсів і здійснення аквакультури» Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шляхом внесення до нього окремих змін та доповнень, на яких акцентується увага у проекті.

З огляду на зазначене Головне управління вважає, що потреба у прийнятті даного проекту відсутня.

Керівник Головного управління В.І.Борденюк
Вик.: М.І.Єрофеєв, С.В.Кузнєцова, В.І.Зіненко


Догори
 Профіль  
 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB
phpBB SEO